|
У Кіровограді пройшов черговий семінар у рамках програми "За збереження родини", яку проводить НДЛМ за підтримки Мінсім'ямолодьспорту.
 Ось лунає
славнозвісний вальс Мендельсона. І
кожен із новоспеченого подружжя святкує
вирішення своєї проблеми - психологічної,
квартирної,
статусної, вікової...
Чому вони вирішили побратися?
Не зважаючи на варіативність відповідей,
левова частина одружується всього з
трьох причин: по любові, через необхідність,
через розрахунок. Остання причина сама
вагома. Бажання покінчити з батьківською
опікою, вирішення питання житла,
відсутності грошей, розчарування,
нездатність бути на самоті, страх не
знайти іншого, або іншої...
По статистиці в
Україні сама поширена причина одруження
- вагітність нареченої.
Однак вона не є вирішальною
в прийнятті рішення
про одруження і тут є багато «але».
Заклик до чоловіка, - «ти маєш вчинити
як порядна людина!», слабкуватий! У наш
егоїстичний час порядність - не привід
робити те, що ти не бажаєш. Це може потягти
запрошення до РАГСу тільки, коли чоловік
знає, що він хоче бути з цією жінкою,
йому просто був потрібен «вирішальний
аргумент», щоб відкинути сумніви та
«холостяцькій хвіст».
Подивимось
далі. Вважається: дитина зближує. Але в
той же час ускладнює без цього не легке
завдання: залишитися вдвох. Коли більш,
ніж кожен 3-й шлюб закінчується розлученням,
це більше схоже на експеримент, ніж на
остаточне рішення. Жити вдвох нелегко.
Жити втрьох, не навчившись жити вдвох,
- все одне, що будувати стіни, не заклавши
фундамент. Вірогідність розлучення
прирівнюється до вірогідності програшу
в лотерею.
Складно починати жити в трьох,
коли не навчились жити вдвох!
З'явився такий вид спільного
життя чоловіка та жінки, який зветься
«цивільний шлюб». Але хоча цивільний
шлюб стає все більш популярним і печатка
в паспорті перестала бути великою
проблемою, питання «потрібна вона чи
ні» залишається актуальним і суперечливим.
Ні для кого не секрет, що дилема ханжеського
штампу зводиться до іншої, більш
тривіальної та менш абстрактної.
Більшість жінок хоче вийти заміж.
Більшість чоловіків не дуже бажають
одружуватись. Чому? Це вже давно не
таємниця. Стереотип: жінка схильна до
моногамії, чоловік - до полігамії. Кожна
дівчина - потенційна мати, та підсвідомо
прагне створити ідеальні умови для
народження дитини: їй потрібен безпечний
дім та гарантований захисник-годувальник.
Кожен хлопець, є така думка - потенційний
донжуан, шукач пригод і дім, дитина,
дружина зв'язують його по руках. ХХ
сторіччя підсунуло компроміс - цивільний
шлюб.
Нещодавно в одній
країні зробили соціологічне опитування
і не могли звести результати: кількість
заміжніх жінок не збігалась з кількістю
одружених чоловіків! Здогадались? На
питання «ваш сімейний стан» всі жінки,
яки перебували в цивільному шлюбі,
радісно відповідали: «Я заміжня!», а їх
цивільні чоловіки не менш радісно
казали: «Я холостий!».
Звісно, печатка в паспорті -
ілюзія, така ж, як мода, нове життя після
Нового ріку! Але їх влада над нами дуже
реальна. Сама по собі печатка змінює
мало, закон захищає і офіційний і
цивільний шлюби та і розлучитись не
складно. Проблема в іншому - печатку
про шлюб ставлять не на папері, а в голові
і наша свідомість відразу ж наділяє її
несказаним значенням. Це все одне, що
поставити свій підпис під діловим
контрактом, до роботи ми відносимось
відповідально, узяв обов'язки і все!
Виконуєш не замислюючись, варто - не
варто, просто працюєш і все! До чого тут
ілюзії? А далі в любові, як і у роботі,
ти сам визначаєш необхідну тобі міру
свободи.
Як казав
класик... «кожна
нещаслива родина нещаслива по-своєму».
У кожній сім'ї складається свій тип
взаємин, своя розстановка сил, рольові
моделі поведінки, традиції, цінності і
так далі. Банальне розділення обов'язків
в батьківській сім'ї, згодом в молодій
родині може викликати серйозні
ускладнення. І зіткнення це відбувається
на самому початку сімейного шляху, коли
романтизм зменшився, а реальний побут
раптом якось виявляє, що Попелюшка
більше схожа на білоручку, а у Принца
ні то що білого коня свого немає, він
взагалі в сідлі триматися не уміє.
Все! Тепер починається
справжнісіньке становлення нової
«ячейки общества», унікального і
неповторного організму. І як все нове,
молода сім'я теж народжується «в муках».
Багато пар не витримують першого
«випробування на міцність», а скільки
їх ще попереду! І стандартне «не зійшлися
характером» стає посмертним написом
на могилі молодої сім'ї. На жаль,
«смертність» саме на етапі перших двох
років достатньо висока серед сімейних
пар в Україні.
Висновок
один: сімейні відносини - не застила
конструкція, а молодий організм, що
розвивається, дуже крихкий, уразливий
і беззахисний спочатку, такий, що
переживає свої вікові кризи і що вимагає
невпинної турботи і самовіддачі!
Елементарні знання в
цій області, допомогли б в деякій мірі
оптимізувати ситуацію. Наприклад, метод
«ненасильницького спілкування або Мова
життя», запропонований Маршалом
Розенбергом. Ясність і точність -
головний принцип методу ненасильницького
спілкування, говорите ясно про те, що
відчуваєте!
Метод базується на
чотирьох нескладних правилах, які
працюють однаково, ким би не був ваш
партнер по спілкуванню - дитиною,
колегою, начальником або як
в нашому випадку - чоловіком.
Більш докладно
про це, а також про «Відносини без агресії
або ненасильницьке спілкування в родині»
(тренер практичний психолог Ганна
Тітова) та «Відповідальне батьківство»
(тренер директор центру естетичного
виховання «Натхнення» Світлана Хлопотіна)
пощастило дізнатися молодим сім'ям
Кіровоградщині прийнявши участь в
обласному етапі всеукраїнського
семінару-тренінгу «За
збереження родини» ,
ініційованого НДЛМ
та підтриманого
Міністерством у справах сім'ї молоді
та спорту, що
пройшов 31
листопада 2009 року у приміщенні
Кіровоградського обласного центру
дитячої і юнатської творчості.
Ганна Тітова
|
